Покликання

   Не тот учитель, кто получает воспитание и образование учителя,

а тот, у кого есть внутренняя уверенность в том,

что он есть, должен быть и не может быть иным.

Эта уверенность встречается редко

и может быть доказана только жертвами,

которые человек приносит своему призванию.  

                                                   Л. Толстой

            У кожної людини є своє покликання. А чи задумувалися Ви над цим, чи думали « на своєму я місці»?  Я думаю - так, якщо Ви шукаєте свій шлях, свою стежину в цьому житті.

         Покликання – це не щоденна рутинна робота, це прагнення дати якомога більше, не вимагаючи нічого натомість. Кожного дня, прокидаючись вранці, я згадую посмішки своїх учнів, їх зацікавлені оченята, і хочу якомога швидше почути їх голоси, подивитися в ці очі. Бути вчителем в наш час – не завжди вдячна робота. І багато молоді залишають школу, і шукають «кращої» долі. Залишається  тільки той, хто відчуває душею дітей, їх прагнення, мріє допомогти їм в житті. Це дуже тернистий шлях, на якому зустрічається багато перешкод, труднощів. І тільки коли Ви розумієте, що нічого не можна порівняти з успіхами своїх учнів, їх впевненість в собі, їх поваги та любові, ось тоді Ви знайшли своє покликання. Значить Ви вдома, і цей дім – школа.

          Учитель – важлива людина в житті кожного. Він працює з найціннішим – особистістю. І від того, який у Вас учитель, залежить і те, як Ви проведете свої кращі учнівські  роки. Тож вчитель не тільки вчить, він допомагає, скеровує, виховує, підказує, шукає… Така доля вчителя. Бути вчителем, значить не просто знати свій предмет, а бути обізнаним різних сферах життя, бути відкритою, небайдужою, люблячою людиною. Кожна дитина — це маленький всесвіт, і, правильно дібравши ключик, можна виховати особистість. А найбільшою нагородою для вчителя є досягнення його учнів, їх життя, і відчуття того, що ти допоміг становленню ЛЮДИНИ. Це прекрасно, коли вчитель може бути порадником, провідником і володарем скарбниці знань.

            Я вважаю, що вчитель – це моя стежина в цьому житті. Тільки в цій роботі я бачу себе, і не уявляю як можна жити не бачачи ясних дитячих очей, лагідних усмішок, без радощі перших успіхів.  Це моє покликання.  

Всім  учителям присвячую:  

Учитель ... В цьому слові сіль віків,

Надбання людства і душі тепло незгасне.

Наставник ти і друг, ти – мій кумир,

Що поруч, але завжди недосяжний  

Для черствості і бруду, і хули,

Бо для тебе найбільше земне щастя –

Це бачити усміхнені дітей

Задумливі й цікаві оченята.

Ти ладен день і ніч покласти на олтар,

Олтар науки, думки та освіти,

Щоб в кожному із учнів зберегти

Той вогник людяності та просвіти.

Я хочу вам вклонитися за все,

За ті уроки, що навчали бути

І залишатися людиною завжди,

Давали сили та натхнення жити.

Й не просто жити - дарувати дивний світ

Маленьким і допитливим створінням.